alex, 35 - 24 марта 2011 10:02

:)
Охолоджуюча меланхолія
Якщо б можна було стерти все, що вписано неврозом в серце і мозок, всі залишені ним шкідливі для здоров'я сліди, всі нечисті тіні, які його супроводжують... Все, що не є поверхневим, неохайним. Навіть таких, як придуманий нашими невпевненостями та страхами Бог... Одне лише прагнення до порожнечі в силах захистити нас від вправи з занурення в болото, яким є акт віри. Таке прозоре мистецтво, заклопотане тільки зовнішніми формами, байдуже до наших цілей і нашим бід! Та, думати про Бога, тяжіти до нього, заклинати і зазнавати його, - все це властивості пошкодженого тіла і збанкрутілого духу. Благородні, відчувші велич свого духу епохи - Ренесанс, вісімнадцяте століття, - потішалися над релігією, зневажаючи її примітивні витівки. Але на жаль, наші невпевненості, невпевненості та еволюційне убозство соціалізованої більшості, нівілювали паростки торжества духу. Може ще й тому, що в нас якась печаль, що затьмарює і наш темперамент, і наші ідеї. Даремно маримо ми про всесвіт в стилі рококо. Бог, що вийшов з наших глибин і наших вад, вульгаризує цю прекрасну мрію.
Ми є метафізичними тваринами завдяки наявній у нас єволюційній недосконалості. Історія думки - це сума моментів нашої неспроможності, а життя духу - низка затьмарення нашого розуму. Слабшає наше здоров'я? Всесвіт теж від цього страждає, стаючи все більш прозаїчним в міру спадання нашої життєвої сили.
Пережовування всяких чому і як, сходження до першопричини, та і інших причин, свідчить про розлад, недолугість функцій і здібностей організму, яке закінчується метафізичним маренням, коли у людини виникає прогресуюча недоумкуватість від частих зазирань до безодні, коли вона деградує від туги, стаючи и свідком безприкладного каліцтва таїнств...
:bonny:

• 
• 
•